ПІДТРИМУВАТИ, А НЕ ЖАЛІТИ (ВИХОВАТИ В ДІТЯХ ТОЛЕРАНТНІСТЬ)

Жити з інвалідністю – складно. Багато речей, на які ми навіть не звертаємо уваги, таким людям даються нелегко.

Але ми маємо відрізняти жалість від підтримки. Жалість робить людину, яку ми жаліємо, маленькою і беззахисною в наших очах, і в очах оточуючих. Підтримка ж – це розмова на рівних.

Я знаю, що тобі важко. Я поруч, щоб допомогти, якщо тобі буде потрібно.

Коли я готувалась до заняття про інвалідність з дітьми, я раптом усвідомила одну річ. Що коли веду розмову про таких людей, читаю про них, дивлюся відео, моє обличчя несвідомо стає жалісливим. Прагнення пожаліти, а не підтримати, дуже міцно засіло десь у мене всередині.

Якщо ви так само одягаєте «жалісливе обличчя», це не ваша провина. Це результат стигматизації інвалідності, яка довго панувала в нашому оточенні. 

Трохи самоконтролю, і цього жалісливого ставлення можна позбутися. Передавати його дітям тим більше не варто. Тому що, треба бачити насамперед дитину, а не інвалідність. І ми маємо вчитися говорити з нашими дітьми про це так само звичайно і спокійно, як і на будь-які інші теми.

Це нормально –  співчувати батькам, які виховують дитину з інвалідністю. Бо їм справді треба докладати дуже багато зусиль. Бачити та цінувати ці зусилля, допомагати, якщо потрібно, відзначати перемоги, разом сумувати через невдачі – це все теж розмова на рівних.

Не потрібно винаходити якусь особливу поведінку. Достатньо звичайного спілкування «як завжди». З друзями – дружити, з приятелями – перекидатись привітами, незнайомцям – посміхатись.

Речі, про які ми мало знаємо, можуть нас бентежити або лякати. Тому важливо дізнаватись більше про людей з інвалідністю.

- Чи можна заразитись інвалідністю? Чи буде в мене інвалідність, якщо я пограюся з такою дитиною?

- Ні. Інвалідність не може передатись іншій людині. Можеш через це не хвилюватись.

Розкажіть дитині про те, що полегшує життя людям з інвалідністю: про інвалідні візки, шрифт Брайля, слухові апарати, собак-поводирів, мову жестів тощо. Можна навіть вивчити кілька слів мовою жестів. Покажіть написи шрифтом Брайля на упаковках ліків. На прогулянці зверніть увагу на пандуси. 
https://osvitanova.com.ua/posts/2225-yak-hovoryty-z-ditmy-pro-invalidnist

ПРАВИЛЬНІ СЛОВА

Не бійтеся слова «інвалідність». Запам’ятайте правило прийменника «з». Дитина з інвалідністю, а не інвалід. Хлопчик з аутизмом, а не аутист. Дитина з синдромом Дауна, а не даун.

- Що це таке з хлопчиком? Чому він такий великий, а на візочку?

- Це хлопчик з інвалідністю.

- Що таке інвалідність?

- Інвалідність – це коли людина не може робити певні речі, які можемо робити ми з тобою. Наприклад, людина з дитячим церебральним паралічем не може ходити (або їй дуже важко) чи бігати. Тому їй потрібен візок, щоб пересуватись. Людина зі слабким слухом дуже погано чує всі звуки, мову, музику. Людині з аутизмом важко спілкуватися з іншими людьми і знаходити друзів.

Краще уникати слова «хвороба», «хворий». В дитячій уяві хвороба – це коли ти в ліжку, з термометром і чаєм. Вона має початок та кінець. Крім того, майже всі ці стани не вважаються хворобою з медичної точки зору. Люди з інвалідністю дещо відрізняються генетично або морфологічно. Наприклад, синдром Дауна – не хвороба, а хромосомна аномалія. А ще люди з інвалідністю так само можуть хворіти різними хворобами, як і люди без неї. 

- Інвалідність може бути різною. Буває явна – коли її видно. Наприклад, якщо в дитини дитячий церебральний параліч. Або неявна – коли інвалідність  не видно одразу. Наприклад, це аутизм. Діти з аутизмом виглядають так само, як і діти без. Але вони мають свою  особливу поведінку. Можуть сильно засмутитись і голосно це проявляти. Або їх дратує, коли навколо багато шуму. Це не означає, що вони невиховані. Просто їм буває важче себе контролювати.

Пам’ятайте, що не варто вживати слова «даун», «дебіл», «олігофрен» та інші подібні їм для негативної характеристики людини. Тому що це назви медичних діагнозів.

- Чому виникає інвалідність? – це буде наступне очікуване питання від дитини. Чому в хлопчика аутизм? Чому в дівчинки з’явилась інвалідність? 

Психологи радять не заглиблюватись в пояснення причин інвалідності. Часто вона виникає як випадок, який неможливо передбачити. Тому найкраща відповідь буде простою: «Тому що так є». 

Є чудовий французький мультфільм про Анатоля та його каструльку. Анатоль постійно носить з собою каструльку. Ніхто не знає, чому вона з’явилась. Вона була з ним завжди. Це виглядає дивно, і тому діти не прагнуть гратися з Анатолем. Анатоль був би щасливий позбутися каструльки, але не може. Йому сумно. Але одного разу він знайомиться з дівчиною, яка навчає його жити з каструлькою. Виявляється,  що хоча й каструлька створює певні незручності, Анатоль може гратися та радіти, як будь-хто інший.

- В які ігри грають діти з інвалідністю, як гадаєте? – запитала я в дітей. – Чи потрібні дітям з інвалідністю спеціальні іграшки?

Діти задумались, і дехто невпевнено сказав, що напевно так, потрібні…

- А насправді ні. Діти з інвалідністю граються в ті ж самі ігри, що й діти без інвалідності. Так само люблять Лего, ляльки, футбол або ігри на планшеті. Через інвалідність їм може бути складно робити деякі речі. Або це може займати більше часу. Але їм не потрібні спеціальні ігри та спеціальні іграшки.

Бачити перш за все дитину, а не інвалідність – це не означає, що ми маємо ігнорувати її особливості. Мами таких дітей кажуть, що засмучує як надмірна увага до особливостей дитини, так і намагання зробити вигляд, що особливості не помічають (якщо вони дуже явні).
Діти одразу звертають увагу на те, що хтось відрізняється від інших. Це нормально. Вони помітять рожеве волосся, інший колір шкіри, незвичне вбрання. Але при цьому діти налаштовані не негативно, а зацікавлено. Переляк, негатив і осуд вони можуть «зчитати» з реакції дорослих. 

https://osvitanova.com.ua/posts/2225-yak-hovoryty-z-ditmy-pro-invalidnist

які мультфільми показати

Як говорити з дітьми про інклюзію? Сім тематичних відео

“Дивовижні речі трапляються”

Анімоване відео пояснює, що всі люди – різні, і мозок у кожної людини працює інакше. Мовляв, є відмінності, які легко можна помітити, а є не такі очевидні. Відео показує, що таке аутизм та як людина з ним сприймає інформацію.

Мультфільм про хлопчика та песика

Компанія короткого метру “KIS KIS – keep it short” презентує мультфільм про те, що в нас значно більше схожого, ніж ми думаємо. А ще – про те, що інвалідність не заважає людям дружити та проводити час разом.

“Тамара”

У 4-хвилинному мультфільмі від Disney “Tamara” розповідається про те, що говорити можна не тільки голосом, а і мовою тіла. Окрім цього, йдеться про те, що дитяча мрія може подолати хворобу.

Мультфільм про те, що всі – різні

2-хвилинна анімація розповідає, що не треба прагнути бути такими, як усі. Бо насправді всі різні. Радше – люди намагаються приховувати це, аби наслідувати когось.

“Жив собі чорний кіт”

Мультфільм про життя чорного кота. Через людські забобони з ним ніхто не спілкується. Що відчуває кошеня, наскільки йому сумно і самотньо? Утім, варто котові забруднитися в білу фарбу – люди змінюють своє ставлення.

Анімацію створив режисер Юрій Марченко на студії “Укранімафільм”.

“Яким могло б бути Різдво без любові?”

Це – історія про їжака на ім’я Генріх, який прийшов до нового класу. Однолітки не спілкуються з ним, бо він має колючки. Напередодні Різдва однокласники дарують йому подарунок, завдяки якому вони зможуть дружити і гратися!

“Курка, яка несла всяку всячину”

У мультфільмі йдеться про курку, яка знесла 7 яєць, з яких вилупилися 6 курчат і один маленький екскаватор. Історія про те, як екскаватор почувався серед курей та як знайшов таких, як він.

Анімацію створила режисерка Марія Медвідь на студії “Укранімафільм”.

https://nus.org.ua/articles/9-video-i-6-posibnykiv-pro-inklyuziyu-yaki-mozhna-vykorystovuvaty-na-urotsi/

п'ять принципів інклюзивного суспільства

1. Кожна людина — це особистість.

2. У дитинства немає інвалідності. Всім дітям, навіть з найскладнішими комплексними діагнозами, потрібна соціалізація, спілкування, навчання, дружба, нові враження.

3. Всі люди цікаві. У кожного є свої сильні і слабкі сторони.

4. Перші три роки життя надважливі для кожної дитини. А молодим батькам дітей з інвалідністю особливо потрібні підтримка і консультації професіоналів.

5. Треба тверезо оцінювати суспільство, у якому ми живемо. Не достатньо написати закон про інклюзивну освіту, треба підготувати вчителів, учнів, їхніх батьків. Робити круту соціальну рекламу, викорінювати стереотипи, вчити толерантності та терпимості.

https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/presscenter/articles/2020/just-like-you--5-principles-of-inclusive-society.html

ДІТИ СОНЦЯ

Які вони — сонячні діти?

21 березня відзначається Всесвітній день людей із синдромом Дауна. Його проведення ініціював грецький генетик Стиліанос Антонаракіс на VI симпозіумі, присвяченому цій темі. Дату обрано не випадково: 21 число третього місяця символізує третю копію 21-ї хромосоми, яка є у людей з синдромом Дауна. Цей день покликаний підвищити інформованість суспільства про синдром Дауна і закликати громадськість з повагою ставитися до людей із цією особливістю.

Діток із синдромом Дауна називають «сонячними», тому що вони відрізняють особливим сприйняттям світу, добротою і ніжністю по відношенню до всіх, хто їх оточує. Вони не вміють заздрити, не мають агресії та злості, але, на жаль, часто зазнають знущань від однолітків через свою особливість.

Діти з синдромом Дауна мають великий потенціал соціалізації і високий рівень соціальної адаптації. Більше того, вони потребують, щоб із ними спілкувалися, гралися, тому дитину ні в якому разі не можна ізолювати від однолітків. Батьки з малого віку мають привчити малюка спілкуватися з оточенням, тоді він буде швидше розвиватися і не відчуватиме себе зайвим.

Діти, народжені з синдромом Дауна, сприймають світ зовсім по-іншому. Для них не характерна байдужість чи жорстокість.Так, вони — особливі, і часто ця особливість проявляється обдарованістю в певній сфері. Можна навести безліч прикладів людей із синдромом Дауна, які досягли успіху і стали відомими:

• Паула Саж — шотландська дівчина, яка побудувала успішну адвокатську кар’єру і співпрацює з декількома міжнародними фондами. Вона навіть знялася в декількох фільмах і отримала нагороду «За кращий дебют у кіно» від BAFTA;
• Пабло Пінеда — перша в Європі людина з синдромом Дауна, яка має декілька університетських дипломів. Деякий час знімався в кіно і отримав премію «За кращу чоловічу роль». Нині Пабло залишив акторську кар’єру і викладає в університеті;
• Тім Харріс — успішний ресторатор, який заснував «найбільш доброзичливе кафе в світі» Tim’s Place. Тут не тільки готують смачну їжу, але й пропонують кожному відвідувачу обійми від Тіма;
• Меделін Стюарт — талановита дівчина з синдромом Дауна, яка вперше вийшла на подіум у 2015 році, а наступного року вже стала зіркою Нью-Йоркського тижня моди. Меделін часто запрошують на модні покази і рекламні зйомки відомих брендів.
• 
  
• Діти з синдромом Дауна відрізняють від більшості однолітків. Вони дуже чуйні і потребують любові і турботи з боку оточення. Сонячні малюки не мають агресії і бачать цей світ через призму рожевих окулярів. Можливо, їхнє покликання — зробити його трішки добрішим. А наша задача — допомогти їм почуватися комфортно в суспільстві.
• 
  
• https://evahappyma.com.ua/yaki-vony-sonyachni-dity-2/
•          
  
• 
  

"ОДЯГНИ БЛАКИТНЕ"

«Одягни блакитне»: 2 квітня Міжнародний день поширення інформації про аутизм

По усьому світу 2 квітня одягають блакитне на знак підтримки людей з аутизмом, розладом розвитку нервової системи, що утруднює комунікацію. Останні дослідження усе частіше, окрім генетичних причин, відносять аутизм до розладів, пов’язаних також із забрудненням довкілля, їжі та питної води. В Україні офіційно зареєстровано понад 4 тисячі людей із аутизмом, але представники громадських організацій, які опікуються цією проблемою, кажуть, що насправді таких людей набагато більше.

«Ау», ­– кричать люди, якщо заблудять у лісі. Це означає: «я сам, відзовіться, хто чує». Слово «аутизм» теж цього кореня, воно походить від грецького autos – «сам», а аутизм — «занурення у себе».

День поширення інформації про аутизм започаткували , щоб поширювати інформацію про цей розлад в усьому світі. Блакитний колір і пазли є символами цього дня. Аутизм, як окрему проблему, виокремили лише наприкінці 30-х років минулого століття. Відтоді змінилися підходи до лікування і діагностика. Уже діагностують цілий спектр розладів, які відносять до аутизму. Вдосконалення діагности збільшило і кількість діагностованих випадків.

Традиційно, 2 квітня, у всіх країнах, і в Україні теж, проходять акції та флешмоби, метою яких є звернути увагу на цю проблему. Акції проходить на Європейській площі у Києві та на головних площах інших українських міст.

https://www.radiosvoboda.org/a/29856647.html

ДІТЯМ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

В школі мирно вчаться діти - Це життя людського квіти! Серед них є більш тендітні, Більш допитливі й привітні, Більш вразливі й загадкові, Що чекають допомоги, І підтримки, і підказки, І прочитаної казки. Діти ці, мов світ у світі, Потребують більше світла, Більш уваги та турботи, Більше похвали в роботі, Більше ласки в кожнім слові, Материнства і любові, Усмішок найбільш тепліших, Поглядів в сто раз добріших. Кожен з них це - є Людина, Неповторна і єдина, Яка хоче мирно жити, Як і всі у школі вчитись, Адже знати і уміти Здатні й особливі діти! автор: Коток Оксана