Чому батьки здорових дітей бояться?
Причина в незнанні. Можливо, вони ніколи не спілкувались із дітьми з інвалідністю й мало про них знають. Батьки починають прораховувати й аналізувати, які виклики та загрози можуть бути в інклюзивному навчанні для їхніх дітей. Натомість, самі діти з нормальним розвитком реагують на дітей з інвалідністю зовсім інакше. Якщо їм щось не зрозуміло, вони просто підходять і з’ясовують це, запитуючи прямо: «а чому так?», «а що сталося?». Діти стараються йти на контакт і допомагати.
Як переконати батьків не боятись?
Є практика, коли на перших загальних зборах батьки дітей з інвалідністю розповідають про свою дитину, її якості та риси характеру. Так можна вибудувати довіру одне до одного. Соціальні педагоги, вчителі та психологи повинні розповідати дорослим, в чому полягають особливості дітей з інвалідністю і як із ними слід поводитись.
Чому важливо, щоб усі діти навчалися разом?
А чому діти з інвалідністю не мали б навчатись з іншими? Що в них не так? Вони мають таке саме право на освіту. До того ж, вони можуть навчити нас і толерантного ставлення, і любові до ближнього. Молодому поколінню часто закидають відсутність належної поваги до старших. Проте формування цієї риси починається змалку, коли діти перебувають в одному середовищі та вчаться допомагати одне одному. Інклюзія створює сприятливе середовище і для дітей з інвалідністю, і для здорових.
Чи можуть діти з інвалідністю завдати шкоди здоровим?
Шкоди одне одному можуть завдати будь-які діти. Немає такого класу, де б діти не чубилися, де б вони чогось не зламали. Потрібно враховувати індивідуальні особливості кожного. Наприклад, дитина не розмовляє. Щоб висловити своє невдоволення, якщо їй щось заважає чи болить, вона може когось відштовхнути – можливо, це єдиний метод спілкування для неї. Якщо дитина щось кинула, це аж ніяк не означає, що вона агресивна: можливо, вона просто демонструє своє небажання бавитись. Дитина може специфічно реагувати на занадто сильний шум на перерві, якщо не звикла до нього. Проте не всі розуміють таку поведінку. Через брак знань дорослі сприймають її одразу як загрозливу для себе та своїх дітей.
Поведінка дітей з інвалідністю змінюється через інклюзію?
Над цим працюють педагоги: вчать дітей поведінки в колективі, дотримання шкільних правил та дисципліни. Але особливості цих дітей потрібно враховувати. Щось, до чого дитина не звикла, може викликати в неї плач або голосний крик. Їжа або запах у їдальні може їй не сподобатись, й вона відмовиться туди заходити. Якщо дитина не розуміє завдання або воно для неї занадто складне, вона може висловити незадоволення, а якщо перевтомилась чи занадто довго була в класі, може потребувати усамітнення. Тому важливо, щоб у школі були ресурсні кімнати, де дитина може позайматись із психологом, а потім повернутись до класу.
Як можуть допомогти дорослі?
У новому середовищі дітям з інвалідністю потрібен певний час, щоб адаптуватись, запам’ятати, де туалет, а де їдальня. Щоб допомогти, вчитель повинен якомога краще знати особливості дитини, тому батькам слід розповідати про неї якнайдокладніше. Тоді він знатиме, що, наприклад, варто дати дитині навушники, коли занадто шумно, або знайти їй додаткове заняття, коли вона занадто активна – наприклад, доручити витерти дошку чи роздати зошити.
Завдяки іклюзії, діти ще з раннього віку матимуть змогу бути в середовищі, де є нормою, що люди - різні, у кожного свої особливості, але й свої таланти, де сприймають усіх...
ВідповістиВидалитиЧудовий матеріал. Викладайте частіше практичні поради!
ВідповістиВидалити